СОФІЯ РУСОВА: віхи життя видатної українки

Cофія Русова – Голова Української Національної Жіночої Ради (1920–1939 рр.). Просвітителька, педагог, публіцист, громадська діячка, Софія Федорівна Ліндфорс народилась в Олешні 18 лютого 1856 року. Її батько – генерал-майор у відставці, швед за походженням, Федір Федорович Ліндфорс; мати – француженка Анна Жерве. В Олешні на Чернігівщині пройшли дитячі роки Софії. Разом зі старшою сестрою Марією вона опікувалась освітою місцевих селян. У 1865 р. десятирічна Софія вступила до третього класу Київської Фундуклеївської жіночої гімназії, яку незабаром закінчила із золотою медаллю.

Після смерті батька в січні 1871 р. сестри опинилися у скрутному матеріальному становищі й вирішили заснувати у Києві дитячий садок. Попечитель Київського навчального округу П. О. Антонович дав дозвіл 15-річній Софії Ліндфорс на відкриття цього приватного закладу, який започаткував свою діяльність 1 вересня 1871 р.

У Києві Софія познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олександром Русовим та іншими провідними діячами Київської Старої громади. Софія Русова була причетна до становлення нового українського театру. У 1872–1873 рр. у приміщенні дитячого садка сестер Марії та Софії Ліндфорс київські громадівці здійснили перші постановки вистав «Чорноморський побут» Я. Г. Кухаренка і «Різдвяна ніч» М.В. Лисенка та М.П. Старицького.

Завдяки Олександру Русову Софія долучилася до українського національно-визвольного руху. Софія Русова згадувала: «Цей рух захопив і мене, а з’ariтyвав мене Ол. Русов, що сам страшенно був захоплений красою наших пісень, як змістом, так і музикою. Він перший відкрив мені красу української народної поезії, заговорив до мене українською мовою і без довгих промов та роз’яснень збудив у мені ту любов до нашого народу, яка вже ніколи не покидала мого серця і кермувала всіма моїми полі тичними виступами, всією моєю працею довгі літа».

18 листопада 1873 р. О. О. Русов доповідав на засіданні Південно-Західного відділу Російського географічного товариства про пожертву колекції орнаментики сестрами Софією та Марією Ліндфорс, які на його прохання збирали матеріал у селах Олешня та Олександрівка Городнянського повіту Чернігівської губернії.

Невдовзі їхня щира дружба переросла у кохання. Софія Ліндфорс та Олександр Русов 30 серпня 1874 р. обвінчалися в церкві св. Симеона у Санкт-Петербурзі. Подальше її життя було пов’язане з діяльністю Олександра Русова.

     У 1876–1877 рр. С. Ф. Русова мешкала в Олешні та Чернігові, оскільки завдяки її брату О. Ф. Ліндфорсу чоловік отримав посаду статистика у Чернігівському губернському земстві. У Чернігові вона стала членом-співзасновником і увійшла до складу правління Чернігівської громадської бібліотеки, створеної у березні 1877 р.

     У зв’язку із закриттям статистично-го відділення, під впливом свого народницького оточення і особливо дружини, О. О Русов купив 12 десятин землі у Борзнянському повіті біля станції Доч Лібаво-Роменської залізниці й спробував зайнятися сільським господарством. Ця місцина була обрана не випадково. Брат дружини О. Ф. Ліндфорс пропонував оселитися у лісі поблизу Олешні. Але це не відповідало мріям С. Ф. Русової, яка хотіла зректися «усякого буржуазного життя» і жити працею своїх рук «як живуть мільйони народу», та не в Олешні, де її за будь-яких обставин сприйматимуть як пані.

     Далі буде…